8 КЛАС

 

05 – 09  ЖОВТНЯ

ТЕМА: Гуморальна регуляція. Поняття про гормони. Імунна регуляція

 ЗАВДАННЯ.

Опрацювати §3 та запропонований матеріал

 

Гуморальна регуляція – це регуляція за допомогою хімічних сполук, що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища  для  забезпечення  тривалого  й  загального  впливу  на  клітини, тканини й органи. Цей механізм регуляції є найдавнішим, тому регуляторні  прояви  мають  вроджений  характер.  На  життєві  функції організму людини регулювальний вплив здійснюють такі речовини, як  гормони,  вітаміни,  ферменти,  нейрогормони,  деякі  неорганічні сполуки (наприклад, NО, СО2). Центральною ланкою гуморальної регуляції (лат. humor – волога) на рівні організму вважають рідкі середовища: для більшості органів це кров, лімфа і тканинна рідина, а для головного та спинного мозку – спинномозкова рідина (ліквор). Особливістю гуморальної регуляції є контроль з боку гіпоталамуса. Ця  структура  головного  мозку  є  вищим  відділом  регуляції  вегетативних  функцій,  пов’язаних  з  діяльністю  всіх  внутрішніх  органів. Вплив гіпоталамуса на гіпофіз, секреція нейрогормонів і нейромедіаторів доводять умовність виділення в людини нервового й гуморального механізмів регуляції та вказують на існування нейрогуморальної регуляції фізіологічних функцій організму.

Імунна регуляція – це регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин, що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи. Для імунної регуляції в організмі є центральні органи (кістковий мозок, тимус) і периферичні (лімфовузли, апендикс), здатні реагувати на різні впливи, клітини, що запам’ятовують чужі білки. Органи імунної системи утворюють гормони (наприклад, тимозин), антитіла й  клітини  (наприклад,  лімфоцити),  що  захищають  внутрішнє  середовище організму від дії чужорідних речовин та клітин. Поширення речовин і клітин по організму відбувається за участю крові, лімфи й тканинної  рідини.  Імунні  реакції  можуть  бути  вродженими  (наприклад, стійкість проти захворювань, що проявляється одразу ж після народження)  і  набутими  (наприклад,  стійкість  до  правця,  що  набувається після щеплення). Регуляторні імунні впливи мають загальний і достатньо тривалий характер, тобто діють на весь організм і зберігаються впродовж років.

Тема. Значення   опорно-рухової системи, її будова та функції

ЗАВДАННЯ.

Опрацювати §28 та запропонований матеріал

1.Функції скелета:

- захисна;

- опорна;

- локомоторна.

Функцію захисту виконують окремі частини скелета: череп захищає мозок, ребра — серце й легені тощо. Скелет є жорсткою опорою, яка слугує каркасом тіла, допомагає йому зберігати певну форму та полегшує пересування. Внутрішні органи також прикріплюються до скелета. Скелет є місцем прикріплення м’язів. Під час їх скорочення частини скелета працюють як важелі, що дозволяє робити різноманітні рухи. Основу скелета людини складають хрящова та кісткова тканини. Хрящова тканина складається з клітин (хондробластів), що занурені в пружну основну речовину — хондрин (містить волокна, що складаються з колагену).

Кісткова тканина складається з клітин (остеобластів), що занурені у звапнілу основну речовину (30 % її складають органічні сполуки, в основному колагенові волокна, а 70 % — неорганічні, в основному гідроксіапатит).

2.Типи кісток

Типи кісток	Особливості будови	Приклади
Трубчасті кістки	Порожнисті всередині, містять компактну (всередині кісток) і губчасту (на кінцях кісток) речовину. У порожнині трубчастих кісток розташований жовтий кістковий мозок	Плечова, променева, стегнова, гомілкова
Короткі кістки	Складаються переважно з губчастої речовини, містять червоний кістковий мозок	Кістки зап’ястка, плюсни та хребта
Плоскі кістки	Складаються переважно з губчастої речовини, містять червоний кістковий мозок	Кістки черепа, лопатки, ребра, тазові кістки

 

Червоний кістковий мозок — містить стовбурові клітини, попередники клітин крові й лімфоцитів.

Жовтий кістковий мозок — представлений в основному жировою тканиною.

Ріст кісток у товщину (концентричний) забезпечується надкістницею, яка покриває кістку зверху.

 

21 -25 ВЕВЕСНЯ

УРОК

БУДОВА КЛІТИНИ

Опрацювати § 2, п.1 та матеріал

В’язкий, зернистий внутрішній вміст клітини називається цитоплазмою. У цитоплазму занурені всі клітинні органели. Цитоплазма весь час перебуває в русі, завдяки чому переміщуються органели та хімічні речовини клітин. У цитоплазмі відбувається безліч хімічних реакцій внутрішньоклітинного обміну речовин.

— Яку функцію виконувало ядро в рослинній клітині?

Ядро зазвичай займає центральну частину клітини й часто має округлу форму. Це найголовніша частина клітини, у якій зберігається спадкова інформація про весь організм. Ядро керує всіма процесами, що відбуваються в клітині.

Мітохондрії (від грец. мітос — нитка, хондріон — зернятко) — органели овальної або видовженої форми. У мітохондріях відбуваються хімічні реакції розщеплювання складних хімічних речовин на простіші за участю кисню. Цей процес називають внутрішнім диханням. У результаті виділяється та запасається енергія, яка потрібна для всіх життєвих процесів. Саме тому мітохондрії називають «силовими станціями» клітини.

Ендоплазматична сітка (від грец. ендос — внутрішній) — це мережа канальців, порожнин, які утворені мембранами та пронизують усю клітину. Ними речовини потрапляють з однієї частини клітини до іншої.

Апарат Гольджі (названий ім’ям італійського вченого, який описав цю органелу) — комплекс із канальців, порожнин, міхурців, утворених мембранами, який розташований поблизу ядра. У цю органелу надходять речовини з ендоплазматичної сітки й упаковуються у вигляді міхурців, оточених мембраною. У такому вигляді вони виділяються в цитоплазму та продовжують свій шлях до місця призначення. На мембранах апарату Гольджі синтезуються вуглеводи та жири.

Лізосоми (від грец. лізис — розщеплювання, сома — тіло) являють собою міхурці, оточені мембраною та заповнені напіврідким вмістом. Цей вміст — хімічні речовини ферменти, здатні розщеплювати білки, жири, вуглеводи. Лізосоми, зливаючись, утворюють травні вакуолі.

Рибосоми (від грец. рибос — потік, струмінь і сома — тіло) — дуже маленькі органели, які часто в клітині розташовані групами по декілька штук. За допомогою рибосом синтезуються білки.

Клітинний центр являє собою два циліндричні тільця. Він відіграє важливу роль під час поділу клітини. У рослинних клітинах клітинного центру немає.

У тваринних клітинах можуть міститися різноманітні включення жирів, білків, вуглеводів у вигляді крапель і зерняток. Деякі клітини (сперматозоїди, одноклітинні тварини тощо) можуть мати органели руху.

 

УРОК

БУДОВА ТКАНИН

Опрацювати § 2, п.2 та матеріал

 

Тип тканини	Особливості будови	Функції, що виконує	Місце розташування
Епітеліальна  тканина
Одношаро­вий епітелій	Складається з плоских, кубічних, циліндричних або війчастих клі­тин, які розташовані в один шар. Міжклітинна речовина представле­на базальним Шаром (переплетен­ням білкових волокон), на якому розташовані клітини епітелію	Покривна, захис­на, всмоктувальна, секреторна.	Вистилає кровоносні судини, кишечник, легеневі альвеоли, капсули нирок. Клітини, з яких він складається, можуть мати різну форму, залежно від якої виділяють одношаровий кубічний, одношаровий стовпчастий епітелії і т. д.
Багатошаро­вий епітелій	Складається з плоских, кубічних або циліндричних клітин, які роз­ташовані в декілька шарів. Між­клітинна речовина представлена базальним шаром (переплетенням білкових волокон), на якому розта­шовані клітини нижнього шару	Переважно викону­ють покривну й за­хисну функції	Утворює поверхню шкіри, ротову порожнину, стравохід. Клітини багатошарового епітелію розташовуються в декілька шарів.
Сполучна тканина
Кров	Рідка тканина, у якій клітини (формені елементи) не сполучають­ся одна з одною, а вільно перемі­щуються в рідкій міжклітинній речовині (плазмі крові)	Виконує транспорт­ну, трофічну й за­хисну функції	Виконує транспорт­ну, трофічну й за­хисну функції
Лімфа	Рідка тканина, за складом близька до плазми крові, у якій клітини (представлені в основному лім­фоцитами) не сполучаються одна з одною, а вільно переміщуються в рідкій міжклітинній речовині	Виконує транспорт­ну, трофічну й за­хисну функції	Лімфа, лімфовузли.
Ретикуляр­на тканина	Складає основу кровотворних органів, структура - переважно, яку пухкої сполучної тканини, у деяких випадках - як у щільної сполучної тканини	Кровотворна	Кістковий мозок, селезінка, лімфовузли).
Жирова тканина	Не має власної основної речовини. Фактично це пухка тканина, що містить велику кількість жирових клітин, зібраних у часточки	Виконує запасаючу функцію, зберігає тепло	Підшкірну основу, бо це - своєрідне енергетичне депо організму
Пухка сполучна тканина	Складається з клітин, рідко роз­киданих у міжклітинній речовині, і волокон, що створюють пухке невпорядковане сплетіння	Є основою структу­ри різних органів.	Вона переважно знаходиться вздовж кровоносних судин.
Щільна сполучна тканина	Складається, в основному, з воло­кон, які занурені в міжклітинну речовину й розташовані безладно або більш чи менш паралельно одне одному. Містить мало клітин	Є основою структу­ри різних органів	Із неї побудовані зв'язки та сухожилля.
Кісткова тканина	Складається з клітин (остеоблас­тів), занурених у звапнілу основну речовину (30 % її складають орга­нічні сполуки, в основному колаге­нові волокна, а 70 % - неорганічні, в основному гідроксіапатит)	Опорна й захисна	Кістки
Хрящова тканина	Складається з клітин (хондробластів); занурених у пружну основну речовину - хондрин (містить во­локна, що складаються з колагену)	Бере участь у виконанні опорної функції, зв'язує між собою кістки скелета	Зовнішнє вухо, носова перегородка, трахея, між хребцеві диски.
М'язова тканина
Посмугова­на м'язова	Складається з дуже довгих клітин (волокон), що розділені на саркомери. Мають добре виражену попереч­ну смугастість	Забезпечують по­тужні швидкі ско­рочення скелетної мускулатури	Скелетна посмугована м'язова тканина утворює скелетні м'язи, входить до складу язика, глотки, верхнього відділу стравоходу.
Гладенька м'язова	Складається з окремих веретенопо­дібних клітин, зібраних у пучок або пласти. Не має поперечної смугас­тості	Забезпечує відносно повільне ритмічне скорочення м'язів внутрішніх органів	Вона утворює стінки кровоносних і лімфатичних судин, внутрішніх органів. стiнку шлунка, кишечнику, матки, кровоносних судин.
Серцева м'язова	Складається з клітин, які на кінцях розгалужуються і сполучаються одна з одною з допомогою особливих поверхневих паростків   вставних дисків. Мають добре виражену поперечну смугастість	Забезпечують швидкі ритмічні скоро­чення серцевого м'яза	Складає основу серцевого м'яза.
Нервова тканина
Нейрони	Нервові клітини, які здатні збуджу­ватися й передавати нервові імпуль­си. Мають дуже малу здатність до регенерації	Виконують провідну й керівну функції	Це приблизно 10-14 млрд нервових клiтин (нейронiв), тіла яких утворюють сiру речовину головного та спинного мозку.
Нейроглія	Клітини нервової тканини, що забезпечують життєдіяльність не­йронів	Виконують трофіч­ну, захисну й секре­торну функції	Відростки нервових клітин і клітини нейроглії утворюють білу речовину головного й спинного мозку.