6 КЛАС

 

05 – 09  ЖОВТНЯ

ТЕМА: ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ КЛІТИНИ: ЦИТОПЛАЗМА ТА ВКЛЮЧЕННЯ

ЗАВДАННЯ.

Опрацювати §9 та запропонований матеріал

Значення білків

Значення білків надзвичайно велике. Білки входять до складу всіх органел і мембран клітини, є головним структурним матеріалом. Також білки є джерелом енергії. Вони регулюють процеси життєдіяльності і відкладаються про запас. Білкові включення у вигляді різноманітних аморфних або кристалічних відкладень утворюються в різних органелах. У найбільшій кількості білки відкладаються у запасаючій тканині сухого насіння у вигляді алейронових зерен (насіння квасолі, гороху, кукурудзи, рису тощо).

Значення ліпідів

Ліпіди разом з іншими сполуками входять до складу клітинних мембран. Вони також здатні відкладатись у клітинах про запас. Під час розщеплення ліпідів вивільняється енергія, необхідна для забезпечення життєдіяльності організмів. Найпоширеніші серед ліпідів жири. У рослин жири відкладаються в основному в насінні олійних культур (соняшник, рижій, гірчиця, ріпак, льон, соя). Є вони і в клітинах плодів маслини, пелюстках квіток троянд. Крім жирних олій, у багатьох рослин накопичуються ефірні олії, які зумовлюють особливий запах тих чи інших частин рослини.

Значення вуглеводів

Вуглеводи є основною групою органічних сполук, завдяки розщепленню яких живі організми отримують енергію, необхідну для їх існування. Найпоширенішим запасним вуглеводом, який утворюється в клітинах рослин завдяки фотосинтезу, є крохмаль. Величезна кількість цієї сполуки відкладається, наприклад, у клітинах бульб картоплі або насіння злаків. Інші вуглеводи — цукри — надають солодкого смаку плодам рослин. А такий вуглевод, як целюлоза, входить до складу клітинних оболонок рослин.

Значення нуклеїнових кислот

Нуклеїнові кислоти забезпечують зберігання спадкової інформації та її передачу нащадкам. Саме завдяки цьому можливе існування різноманітних видів живих організмів: особини одного виду більш-менш подібні одне до одного і завжди за тими чи іншими ознаками відрізняються від особин інших видів. Кожна клітина багатоклітинного організму містить повний набір інформації про будову всього організму. Ця інформація реалізується під час його росту та розвитку. У процесі розмноження ця спадкова інформація передається від батьків до нащадків.

Значення неорганічних сполук

До неорганічних речовин у складі рослинної клітини можна віднести воду, солі й неорганічні кислоти. Вода становить від 60 до 95 % загальної маси клітини. Завдяки воді клітина набуває необхідної форми та пружності. Також вода бере участь в обміні речовин. Вода забезпечує рух поживних речовин усередині рослини і відіграє важливу роль у регулюванні температури організму. Приблизно 1–1,5 % маси клітини становлять солі, у тому числі солі Калію, Натрію і Кальцію. Велике значення відіграють солі Магнію і Феруму, оскільки вони беруть участь в утворенні хлорофілу. Через нестачу або відсутність цих елементів листя блідне або взагалі втрачає зелене забарвлення, у ньому порушуються або припиняються процеси фотосинтезу.

 

Тема:  Основні органели клітини.

ЗАВДАННЯ.

Опрацювати §10 та запропонований матеріал

Будова рослинної клітини

 

Органели	Будова	Функції
Клітина оболонка	Складається з зовнішньої клітинної стінки та тоненької плазматичної мембрани.	Захищає клітину від проникнення хвороботворних мікроорганізмів, вірусів. Забезпечує зв'язок клітин між собою. Підтримує форму рослинної клітини. Забезпечує транспорт різних речовин.
Цитоплазма	Це в’язка речовина, яка заповнює клітину, до її складу входять мікроскопічні трубочки які складаються з води та органічних і неорганічних речовин.	Цитоплазма – внутрішнє середовище клітин, об’єднує всі клітинні структури і забезпечує їхню взаємодію.
Мітохондрії	Це двомембранні органели.	Накопичення енергії в клітині
Пластиди	Це органели клітини, вкриті однією чи двома мембранами.
А) хлоропласти	Пластиди зеленого кольору	Містять органічну речовину – хлорофіл, який приймає участь в процесі фотосинтезу.
Б) хромопласти	Пластиди забарвлені в різні кольори: жовтий, червоний, фіолетовий тощо.	Ці пластиди надають забарвлення пелюсткам квіток, плодам, осінньому листю.
В) Лейкопласти	Прозорі пластиди	Накопичують поживні речовини (наприклад, крохмал в клубнях картоплі).
Вакуоль	Це органела, яка заповнена клітинним соком	Забезпечує форму клітини, запасає поживні речовини.
Ендоплазматична сітка	Це сукупність з’єднаних між собою маленьких канальців	Зв’язує між собою основні органели клітин
Рибосоми	Не мембрані структури	Беруть участь у синтезі білка
Комплекс Гольджі	Сукупність сплощених порожнин	Пакування та транспортування з клітин речовин, які синтезуються в клітині.
Ядро	Складається з ядерної оболонки та ядерного соку	Збереження спадкової інформації

 

 

21 -25 ВЕРЕСНЯ

УРОК   Клітина – одиниця живого. Історія вивчення клітини

Опрацювати § 5

Клітина – найменша структурна і функціональна одиниця живих організмів. Клітини існують як самостійні організми і є також складовими частинами багатоклітинних організмів. Вони досить різноманітні за розмірами, формою, особливостями організації та функціями. У багатоклітинних організмів клітини тісно пов’язані між собою, але вони відрізняються за будовою та функціями. Багатоклітинний організм функціонує як єдине ціле, а клітини є його елементарними складовими частинами.

Наука про клітину - цитологія. Предметом цитології є клітини живих організмів.

 

Ім’я вченого	Дата	Що досліджував	Відкриття
Роберт Гук	у 1665 р	Досліджував корок деревної рослини	Вперше відкрита клітина
Антоні Ван Левенгук	17 ст. 80-ті роки	Одноклітинні організми. Клітини багатоклітинних тварин
Пуркінье чеський вчений біолог	1825 р.		Відкривив ядро тварини
Роберт Броун	1831.	Ядро рослини
Матіас Шлейдер		Рослинну клітину
Теодор Шван	1838-1839р.р.	Порівнював рослинну і тваринну клітини
Рудольф Вірхов	У 1858 р		Кожна клітина походить від такої самої шляхом поділу.

Удосконалив мікроскоп гол. дослідник Антоні ван Левенгук, тому що його прилад давав збільшення вже у 270 разів. Він розглядав тваринні клітини, особливо інфузорії, які назвав анімалькулі, а також вперше побачив еритроцити, бактерії та сперматозоїди.

У ХVІІ ст.. - ХVІІІ ст..було накопичено багато знань про клітину, але питання про те, чи входять клітини до складу всіх рослин і чи побудовані з них тваринні організми залишалось відкритим.

У 1833 р. англ. ботанік Р.Броун зробив відкриття, що всередині рослинних клітин знаходиться ядро.

У 1838-1839 р.р. нім. вчені М.Шлейден і Т.Шванн узагальнили знання про клітину і показали, що клітини становлять одиницю будови всіх живих організмів. Ними була сформульована клітинна теорія.

У 1858 р. Р.Вірхов сформував положення про те, що кожна нова клітина походить від такої самої вихідної шляхом поділу.

У ХІХ ст..  К.Бер сформулював положення, що клітина не тільки одиниця будови, а й одиниця розвитку живих організмів, тобто організм починає життя із заплідненої яйцеклітини.

 

УРОК
Метод світлової мікроскопії. Збільшувальні прилади та їх призначення»

Опрацювати § 6

 Лупа – найпростіший збільшувальний прилад. Лупи розділяють на ручні і штативні. Розгляньте ручну лупу. Вона складається зі збільшувального скла, вставленого в оправу з ручкою. Ручна лупа збільшує предмети в 2-20 разів. Лупи використовують щоб розгледіти дрібні деталі на монетах чи поштових марках наприклад.

Штативна лупа – дещо потужніша за ручну лупу. В її оправу вставлено два збільшувальні скла, що закріплені на штативі, цю частину приладу називають окуляром. До штатива прикріплено дзеркальце та предметний столик з отвором. Штативна лупа може збільшувати об’єкти в 10-25 разів.

За допомогою штативної лупи можна роздивитись форму клітин. Для їх кращого вивчення використовують мікроскоп. У школі на уроках ми будемо використовувати світловий (оптичний) мікроскоп. А метод досліджень, які здійснюють за допомогою цього приладу називають світловою мікроскопією.

Розглянемо будову світлового мікроскопа: тубус – це спеціальна труба у яку вставляють окуляр, який містить збільшувальні скельця в оправі. Через окуляр ми розглядаємо об’єкт дослідження; об’єктив – містить кілька збільшувальних скелець; штатив; гвинти великий та малий; предметний столик. Усі частини приладу поєднані між собою: тубус з’єднано зі штативом, до штатива приєднано предметний столик на який кладуть об’єкт дослідження, а за допомогою гвинтів об’єкт дослідження наближують до об’єктива або віддаляють від нього, щоб можна було краще його розгледіти.

У центрі предметного столика є отвір, під ним розміщується дзеркало, за допомогою якого вловлюють світло і спрямовують його на об’єкт дослідження.

Головним завданням світлової мікроскопії – є отримання чіткого зображення досліджуваного об’єкта, для чого використовують великий і малий гвинти.

Щоб дізнатися у скільки разів збільшує мікроскоп, потрібно подивитися на окуляр та об’єктив, на яких зазвичай ставлять цифру у скільки вони збільшують об’єкт. Наприклад на окулярі позначка ×15, це означає, що окуляр збільшує у 15 разів, а на об’єктиві позначка ×20. Щоб дізнатися яке збільшення має мікроскоп, потрібно перемножити ці значення. Наприклад 15×20=300 – це означає, що мікроскоп збільшує об’єкт у 300 разів