8 -Г ГЕОГРАФІЯ

 

05 – 09  ЖОВТНЯ

ТЕМА Плани міст, схеми руху транспорту.

 ЗАВДАННЯ.

Опрацювати  запропонований матеріал

 

Картографічна генералізація. Плани міст, схеми руху транспорту.  Туристські схеми. 
Навіть на найбільш докладних, великомасштабних картах (наприклад, на спортивних картах) неможливо відобразити місцевість умовними знаками абсолютно точно, з усіма її деталями та особливостями. Різні за призначенням і змістом карти характеризуються такими важливими показниками, як точність, детальність, повнота інформації, що відображається. Дані показники залежать в свою чергу від генералізації карти. 
Що розуміють під терміном «картографічна генералізація»? 

Картографічна генералізація - це відбір і узагальнення зображуваних на карті об'єктів, виділення їх основних типових рис і характерних особливостей. 
Основні нормативи зображення об'єктів місцевості 

Об'єкти місцевості	Зображуються на картах масштабу
	1:50 000	1: l00 000	1:200 000	1:500 000
Шосейні дороги	Всі	Всі	Всі	Частково
Грунтові дороги	Всі	Головні	Головні	Рідко
Населені пункти	Всі	Всі	З числом будинків більше 10	Не більше одного на площу 25 кв. км
Окремі двори	Всі	Частково	Рідко	Ні
Річки довжиною більше	0,5 км	1 км	2 км	5 км
Озера площею більше	0,5 га	2 га	8 га	50 га
Болота площею більше	5 га	25 га	100 га	600 га
Ліси площею більше	2,5 га	10 га	40 га	100 га

Чим визначається точність карти? Точність топографічних карт прийнято характеризувати середніми помилками положення на карті об'єктів місцевості. Найбільш точно (з середньою помилкою 0,1-0,2 мм у масштабі карти) показуються геодезичні пункти та деякі орієнтири (окремі виділяються вежі, заводські труби, церкви і т. п.). Елементи місцевості, ясно і чітко виражені на місцевості, зображуються на картах з середньою помилкою 0,5 мм. На картах важкодоступних районів (гірських, гірничо-тайгових, лісисто-болотистих та ін) такі ж елементи місцевості показуються менш точно - з середньою помилкою 0,75-1мм. Середні помилки положення горизонталей по висоті на картах рівнинній і горбистій місцевості становлять половину висоти перерізу рельєфу даної карти, а на картах гірських районів - висоту перерізу рельєфу. 
Що таке туристська схема місцевості? Туристські схеми - це плани місцевості, зарисовані методом глазомірної зйомки з нанесеними на них місцевими предметами, орієнтирами, перевалами, можливими шляхами проходу та іншими даними, що дозволяють однозначно пройти цю ділянку маршруту. Таким чином, на схемах, на відміну від топографічних карт, проведено жорсткий відбір і узагальнення специфічної, найбільш значущою туристської інформації. Наприклад, замість детального показу гірських хребтів горизонталями, на схемі вказується тільки їх «осьовий» місце розташування (жирними лініями), головні вершини (трикутники, з означеної цифрою абсолютною висотою вершини), перевали (хрестики). На великомасштабної туристичній схемі перевалу (локальної ділянки місцевості) зазвичай показано шлях його можливого подолання, відображені круті скельні скиди, осипи, камнеопасние кулуари,льодовикові тріщини, можливі шляхи сходу лавин та ін (об'єктивно небезпечні об'єкти). 
З якою метою туристи аналізують інформацію про мережі населених пунктів у вибраному районі подорожі? Під час підготовки та проведення походу по карті, крім вже вказаної інформації, уважно вивчається мережа населених пунктів: скільки і які (великі, дрібні) населені пункти присутні в районі походу. Дані відомості дозволяють вдало вибрати пункти початку і закінчення маршруту, пункти днювань та організації закидання, пункти поповнення запасів продовольства на маршруті, пункти для аварійного виходу з маршруту.

 

Тема: Політична карта світу, її елементи та процес формування.

ЗАВДАННЯ.

Опрацювати § 9 та запропонований матеріал

 

Основними елементами політичної карти світу є територія, країна, держава.

Територія – частина земної поверхні з природними і створеними людиною ресурсами, що має певні просторові межі (протяжність, площу) та географічне положення.

Країна – це територія з визначеними кордонами і населенням, яка може бути залежною або незалежною.

Держава – незалежна (суверенна) країна з певною територією, господарством і політичною владою. Держава – політична організація суспільства з певною формою правління, яка визначає господарство і суспільні структури.

:

Періоди формування	Держави. Зміни на політичній карті світу
І. Стародавній(рабовласницький, ІV тис. до н.е. – V ст. н.е.)	Виникнення перших могутніх держав. Єгипет, Вавилон,Карфаген, Кріт, Греція, Рим,Персія, Китай, Індія
ІІ. Середньовічний(феодальний, V–XV ст.)	З багатьох дрібних феодальних держав формувалися могутні імперії, постійно змінювались кордони. Впливові країни того часу: Київська Русь, Візантія, Англія, Іспанія, Франція, Арабський халіфат та ін.
ІІІ. Новий(капіталістичний, ХVІ ст. – початок ХХ ст.)	Відбулися великі географічні відкриття, тривало загарбання колоній, на політичній арені з’являються потужні Османська, Австро-Угорська, Російська імперії. Формується світовий ринок і завершується поділ світу між капіталістичними країнами. На політичній карті 55 держав
ІV. Новітній(початок ХХ ст. – наші часи) 1-й етап (1917–1939 рр.)	Розпад Османської, Російської і Австро-Угорської імперій, поява нових держав — Австрії, Чехословаччини, Угорщини, Польщі, Фінляндії тощо. За результатами Першої світової війни змінилися кордони держав, що існували, і їх колоніальних володінь: німецькі колонії були перерозподілені між Великою Британією, Францією, Бельґією і Японією. Почалися визвольні рухи в колоніальних країнах і формування соціалістичного табору. Утворення Радянського Союзу в 1922 р.

 

 

 

2-й етап (1939 – кінець 80 р. ХХ ст.)

На початку другої світової війни налічувалося 70 суверенних держав, у 1947 році — 81 держава. 1948 р. — створено державу Ізраїль. У 1949-му з’явилися ФРН і НДР. До 1959 р. склався світовий соціалістичний табір: НДР, Польща, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, Болгарія, Югославія, Албанія, Китай, Північна Корея. Колоніальні системи США, Великобританії та Франції були зруйновані. У 60–70-ті рр. політичну незалежність здобули близько 100 колишніх колоній в Азії, Африці і Латинській Америці

21 – 25 ВЕРЕСНЯ

 

УРОК 

ЕЛЕМЕНТИ КАРТИ, КАРТОГРАФІЧНІ ПРОЕКЦІЇ ТА ВИДИ СПОТВОРЕНЬ НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ.

Опрацювати §3,4

 

1.    Зображення України в картографічних творах

Відомо близько 10 картографічних зображень первісних часів, знайдених на території України. Картографування території України відбувається відповідно до розвитку науки картографії.

 

2.    Елементи карти

      Картографічне зображення — сукупність даних про об’єкти та явища, їх розташування, якості, взаємозв’язки тощо. На загальногеографічних картах відображені населені пункти, шляхи сполучення, рельєф, гідрографія, політико-адміністративні кордони, суспільно-економічні та культурні об’єкти та ін., що дає загальне уявлення про певну територію. Тематичні карти мають географічну основу, що є прив’язкою для спеціального змісту, і спеціальний зміст (тематичний).

       Легенда карти — система використаних умовних знаків та текстових пояснень. Для топографічних карт вони уніфіковані, тому складені спеціальні таблиці. На тематичних картах легенда розміщена на аркуші карти.

       Зарамкове оформлення карти — будь-які доповнення до картографічного змісту карти (графіки, таблиці, підписи тощо), що тематично пов’язані з ним, доповнюють, пояснюють його.

 

3. Картографічні проекції

       Математичні способи перенесення зображення поверхні земної кулі наплощи- ну. Вибір проекції залежить від призначення карти і місцеположення території.

       Проекції за допоміжною геометричною фігурою:

- циліндричні (на умовний циліндр) — нормальні (вісь фігури збігається з віссю Землі) застосовують для відображення приекваторіальних територій, поперечні (вісь фігури перпендикулярна до вісі Землі) застосовують для створення топографічних карт; загальний вигляд проекції — прямі лінії паралелей і меридіанів;

- конічні (на умовний конус) — нормальні (вісь фігури збігається з віссю Землі), поперечні (вісь фігури перпендикулярна до вісі Землі) застосовують для відображення материків і океанів, територій, розташованих у середніх широтах; для створення карт світу інколи використовують кілька допоміжних конусів (поліконічна проекція)-, загальний вигляд нормальної проекції — прямі лінії меридіанів і дугоподібні паралелі;

- азимутальні (на площину) — нормальні (поверхня дотична до полюсу) застосовують для відображення приполярних територій, поперечні (поверхня дотична до екватора) застосовують для виготовлення карти півкуль і зображення приекваторіальних територій; загальний вигляд нормальної проекції — меридіани зображені прямими лініями, що виходять з однієї точки, а паралелі — концентричними колами.

- довільні (на умовну, складну поверхню).

 

4. Види спотворень на географічних картах

       Спотворюються форми, кути, довжини ліній, площі. Існують точки або лінії нульових спотворень.

       Проекції за уникненням спотворень:

·         рівнокутні — відсутні спотворення кутів;

·         рівновеликі — відсутні спотворення площ;

·         рівнопроміжні — відсутні спотворення довжин ліній вздовж паралелей чи меридіанів.

       Карти України переважно створюють у нормальній конічній рівнопроміжній проекції.

 

5. Способи зображення інформації на картах

       Способи: значковий, ареалів, якісного фону, кількісного фону, ізоліній, ліній руху, картограм, картодіаграм, точковий.

 

 

 УРОК 

 

Способи зображення географічних об`єктів та явищ на картах.

Способи зображення об'єктів і явищ на картах. Для створення карт використовують умовні знаки.

Масштабними (контурними) знаками відображають реальні обриси об'єктів (озер, боліт, луків, лісів, населених пунктів). 
Позамасштабні знаки використовують для зображення тих об'єктів і явищ, які не можуть бути відображені в масштабі певної карти. Ними можуть бути джерела мінеральних вод, археологічні та інші пам'ятки, аеропорти, яри, вулкани, корисні копалини тощо.
Лінійними знаками зображують кордони, річки, трубопроводи, тектонічні розломи, шляхи, маршрути подорожей чи експедицій, межі зледеніння тощо.
Пояснювальні знаки (підписи, цифрові характеристики) використовують для зображення на картах. Наприклад, д. позначення переважаючої породи лісу з одночасним поданням кількісної характеристики (висоти дерев та ін.).

  Способом значків показують місця об'єктів, процесів : явищ у масштабі карти. Прикладами є позначення несприятливих природних процесів (лавиноутворення, заболочування, підтоплення), що відбуваються на рівнинній території. Позамасштабними значками зображують окремі форми рельєфу (печери, соляні куполи), родовища корисних копалин. Значками руху (стрілками) показують напрямки морських течій у морях, переважаючих країною вітрів.

   Способом картодіаграм показують запаси природних ресурсів у межах територіально-адміністративних одиниць, річкових басейнів, природних зон. Так, на карті водних ресурсів України стовпчикові діаграми ілюструють об'єми водосховищ і ставків. їх доповнюють кругові діаграми, що характеризують об'єм водосховищ Дніпровського каскаду та господарське використання водних ресурсів. Діаграми можуть накладатися на карту, де вже відображено інші показники способом якісного фону.
На картограмах за допомогою штрихів або забарвлення відображають середню інтенсивність поширення процесів на певній території. Для їх характеристики використовують шкалу, що показує зміну показників. В атласі «Географія України» цей спосіб застосовано для складання кліматичних, гідрологічних карт, а також карт забруднення навколишнього середовища.

   Спосіб якісного фону застосовують на картах природних умов. За допомогою кольорів, штрихів зображують поширення гірських порід різного віку, тектонічних структур, форм рельєфу, ґрунтів, ландшафтів тощо.

   Способом ареалів зображують межі поширення однакових за походженням порід і форм рельєфу, ландшафтів, нафтогазоносних областей, опадів, «сприятливих природних процесів. Ареали зображують суцільними лініями або пунктиром, штрихами чи кольором. На картах природних умов України спосіб ареалів застосовують виділення соляних куполів, кам'яновугільних, залізорудних басейнів тощо.

   Способом ізоліній зображують процеси та явища з однаковими кількісними показниками. Так, ізогіпси фіксують однакові висоти земної поверхні, ізобати — морські глибини, ізотерми — середні річні, січневі та липневі температури. Ізолініями позначають також розпол опадів, температуру і солоність води в морях.
Знання способів зображення географічних об'єктів, процесів і явищ на картах допомагає читати і розуміти їх.

Головна властивість кожної з карт — наочне й точне відображення головного просторового положення об'єктів, їхньої форми й розмірів. Географічні карти містять приблизно у десятки тисяч разів більше інформації, ніж аналогічний за форматом з наповненням аркуш тексту. Цю властивість карт називають інформативністю.